Приказки
вернуться

Руданський Степан Васильевич
Шрифт:

ЧИЙ TO СОБАЧКА?

Іде козак понад Буг, Чумак попасає; Коло нього песеня На сонці куняє. «А чиє то,- запитав, - Песеня, чумаче?» «А чиє ж?
– говорить той.- Звісно, що собаче!» Іде козак понад Случ, Hiмець попасає; Коло нього песеня На сонці куняє. «А чиє то песеня?» - Питає дурного. «Моє!» - каже. А козак: «Зроби й нам такого!»

22 июня

КОЗАК I КОРОЛЬ

Став багатий колись пан Короля благати, Щоб король йому зволив Воєводство дати. А король йому й сказав: «Відгадай три штуки, Відгадаєш - тогди на! А як нi - на муки! Перша штука: скілько зip В небі серед літа? Друга штука: покажи Середину світа! Третя штука: угадай, Що думати буду? I от тoбi цілий piк Для твого розсуду!» Відійшов багач назад, Та так йому нудно!.. Не вгадати - так біда, А вгадати трудно! Сидить, плаче, неборак, Козак проїжджає... «Чого плачете ви так?» - Старого питає. Той i каже: так i так!.. «Не журіться, діду! Коли так, то я за вас На відвіт поїду!» I палицю в руки взяв, В кожух одягнувся, Чорні вуса підбілив, В чоботи узувся. I чимдуж до короля. Король оглядає. «А що, пане, скільки зip?» - 3 міною питає. А той поли закотив, Чи як довелося. «Скільки,- каже,- в нeбi зір, Скільки тут волосся». Задумався сам король Від сього вщвіту. «Ану,- каже,- покажи Середину світу!» А той палицю підняв, Може, з піваршина Та в підлогу нею гуп: «Отут середина!» Почухався наш король, Ще раз поглядає. «Що ж я думаю тепер?» - Козака питає. «Думаете, що я пан!» «Або що за piчi?» «То за piчi, що не пан, А козак iз Січі!» Засміявся наш король, Подарував тому, А козака відіслав В золоті додому!

ПОРОШКИ

Заслаб мужик на живіт, А дідич - лічити! Дає йому порошки Та й каже зажити. А той щоби порошки Випити з водою, Нюхнув тілько paзiв п’ять Та й сидить совою. Пересидів цілий день - Як рукою знялось. Рано дідич запитав: «А як тoбi спалось?» «А спалося, пане мій, Cпacибi вам, пане!» «А порошки вci зажив?» «Bci винюхав, пане!» «Подякуй же,- каже, пан,- Дідуневі свому!» А сам тілько посвистав Та й пішов додому.

ЛЬОДИ

Закликає пан на бал Чумака старого. Попоїв собі чумак За столом усього I льодами теє все Смачно заїдає. «Чи смачнеє тoбi се?» - Пан його питає. «Смачне, пане!
– каже той,- Саме як то часом Восени буває борщ 3 квасолею разом».

ЧЕРЕВИКИ

У неділю мужика Пані закликає I на ярмарок його 3 просом посилає. «Jedz-ze,- каже,- serce moj, Sprzedaj miarkе prosa, A со bgdzie, za to kup Trzewiki, bo-m bosa!» [30] От поїхав наш мужик, Назад повертає. «Со z, sprzedales, serce moj?» - [31] Та його питає. «Та продати то продав,- Каже,- мірку проса, А черевик - що питав Все нема «бомбоса»!»

30

– Їдь, мое серце,

Та продай мірку проса,

А за виручене купи

Черевики, бо я боса (польськ.)

31

– Ну, що, продав, мое серце? (польськ.)

РЯТУЙ, БРАТЕ!

Під повстання два ляшки На корчмі гуляють, Цілуються, як брати, Приязнь запивають. Ото собі й запили I поцілувались, Але тілько москалі В корчму увігнались - Один циб через вікно, Другого схопили. Сей, бідняка, i кричить: «Ratuj, bracie mlly!» [32] А той собі до ліска Скілько сили дує, Тілько крикнув сьому раз: «Niech ciе Bog ratuje!» [33]

32

– Рятуй, любий брате! (польськ.)

33

– Хай тебе бог ряту'! (польськ.)

КОЗАЦЬКІ КСЬОНДЗИ

Раз Хмельницький заявив По військові свому, Що хто пана приведе - Дасть по золотому; А хто ксьондза - тому три Обіцявся дати!.. Пішли наші козаки, Давай мудрувати. Тілько пана де діпнуть, Виголять чуприну Та й i кажуть: «Пам’ятай! Гляди, бiciв сину, Як часами тебе наш Спитає Хмельницький, То ти, шельмо, говори, Що ксьондз католицький». То, бувало, приведуть... «А хто ти?» - питає. «А ксьондз!» - каже; то й козак Плату забирає. I такого ж тих ксьондзів За тиждень прибуло, Що i в Римі стілько ix, Майбути, не було!

СМЕРТЬ КОЗАКА

Край Варшави два стовпи, На стовпах дилина, Під стовпами молодий Козак з Чигирина. I найстаршії пани Смерть йому читають. Прочитали - i кати Мотуз натягають. Але козак подививсь На ляхву превражу, Каже: «Стійте-но, пани, Я щось вам іскажу!» Ослабили мотузок, Ляхи поступили, А козак i каже їм: «А то, пани милі, Ви високо не кажіть Мене підіймати, Буде лучче вам мене В спину цілувати!»