Приказки
вернуться

Руданський Степан Васильевич
Шрифт:

НАЩО БОГ СОТВОРИВ?

«Нащо тебе, козака, Господь на світ сотворив?» «Щоб любив я мужика, Щоби пана його бив!» «Нащо ж тебе, мужика, Господь на cвіт сотворив?» «Щоб неславив козака, Щоби панщину робив!»

ТУРЕЦЬКА КАРА

Взяли турки козака, На смерть засудили, Межи ноги йому кіл Довгий заложили Та й довбнею i женуть, А той тілько каже: «Та бий piвнo, коли б’єш, Не милися, враже!»

13 окт[ября]

ПИЛИПОН

Як то за все хапаються Tiї пилипони, То й поправляв їден, кажуть, У церкві ікони. От поправив, що там було, До попа вертає. «Що ж, ти,- каже,- все поправив?» - Піп його питає. «Да все, батька! У Варвары Башмак доработал, Богоматери на лоне Младенца сработал. А чтоб батька мне маленько На водку прибавил, То я сзади уж и духу Три перья приставил!»

14 окт[ября]

ХРАБРИЙ ЛЯХ

Здибалося два ляшки. Їден i хвалився, Як недавно на війні 3 козаками бився. «Juz to,- каже,- dtugo mniе Nie zapomnа wrogy, Bo psiawiaram moze stu Odrаbatem nogi!» «Co to nogi?
– каже той.- Glowy rаbac bylo!» «I ja chcialem, bracie moj. Ale glow nie bylo» ____________________________ Каже: «Знатимуть мене Козацькі пороги, Бо я з coтнi козаків Поодтинав ноги». «Що то ноги?
– каже той,- Голови їм було!» «I я то xтів, брате мій, Та голов не було».

ГОСПОДЬ ДАВ

Пішов козак молодий В далеку дорогу, Кинув жінку молоду I хату убогу. Аж вертае за ciм літ, Хату оглядає, Дивується сам собі - Хати не пізнає. Його хата - як вінок, Новенька, біленька... «А звідки то,- запитав,- Голубко сивенька?» «А то,- каже,- господь дав За твою дорогу!» Козак шапку підійняв. «Слава ж,- каже,- богу!» Входить в хату - скрізь лавки I столи xopoшi, А на столах i лавках Валяються гpoшi. Глянув козак навкруги, Жінку обіймає, Поцілував кілька раз. «Звідки ж то?» - питає, «I то,- каже,- господь дав За твою дорогу...» Козак хрест святий поклав. «Слава ж,- каже,- богу!» Коли гляне у куток - Аж дітей копиця... «А то звідки?» - «Господь дав!» - Каже молодиця. А той носом покрутив. «Добрий,- каже,- тато!.. Але,- адже,- на сей раз Порався багато!..»

БАРАН

Набілив жид мідяків, І тілько смеркає - Все то бідним мужикам За срібло спускає. А сам-то він був купець І торгував м’ясом, То, бувало, що не крав, То купував часом. Ото колись уночі, Тілько що ліг спати, Хтось стукає у вікно, Проситься до хати. «Хто?» - питається жидок, «Я,- каже,- пустіте! Може, треба барана? Барана купіте!» Пустив його у корчму, А той мішок з себе. «От вам,- каже,- і баран. Купіть, коли треба!» «А що хочеш?» - «Три копи!» Жид мацнув руками, За барана заплатив Трьома копійками. Сам не світить, бісів син, А той не говорить, Навпомацки і бредуть З мішком до комори. А комора у купця Була і крамниця, А часами заодно Була і різниця. Упустили барана, Мужика не стало, Чи спав купець, чи не спав, Але вже світало. Купець живо захопив Всі свої прибори. Живо капці - та й бігцем Біжить до комори. Але тілько одчинив - Ахнув неборака: Йому замість барана Скочила собака. І пропав його баран, Але й того мало: Із комори з бараном І м’яса не стало.

РОЗМОВА

Прибув Мошко із Варшави Та й людей дурив, Що ніби він у столиці З крулем говорив. «А як же ви говорили?» - Якийсь запитав. «О, ми славно говорили,- Мошко відвічав.- Я казав усе крулеві: «Ура» та «ура!», А воно мені казало: «Дурак» та «дурак!»

НАДГОРОДА

Раз топився грубий лях, Став репетувати; Мужик один і побіг Пана рятувати. За чуприну ухватив, З води витягає, Пан дякує мужику, Грошей добуває... Аж надходить другий лях. «Со to?» - запитався. «Taz wyciаgnаl z wody mnie!» - Грубий обізвався. «О, widzialem,- каже той,- Widzialem, jedyny, Jak on ciebie, bracie moj, Ciagnal za czupryne!» «Za czupryng? Czy z to tak?» «Za czupryne, miiy!» «О psia wiara z!
– крикнув той lзi всеї сили,- Sto nahajow za to psu!»; I що ж? Протягнули I сто йому нагаїв За добро креснули. _____________________________ Аж надходить другий лях, «Що то?» - запитався. «Та ж витягнув iз води»,- Грубий обізвався. «Та лучче б ти утонув В лихую годину, А то хлоп тебе тягнув, Як пса, за чуприну...» «За чуприну? Чи ж то так?» «За чуприну, милий!» «О псявipa ж,- крикнув той Із вciєї сили,- Сто нагаїв за то псу!»

ПЕЧЕНА ГУСКА

Ходить німець по корчмі, Випив собі чарку. «Czy pieczone gesie masz?» - Питає шинкарку. «Та є, пане!
– каже та.- Є порядна пара. «А czy drogo bеdzie sztuk?» «Та нi, півталяра». «А czy bеdzie chled i sos?» «Таже буде, пане!» «А nie placа za to juz?» «Та не платять, пане!» «То wiesz,- каже,- serce, со? Gеsie mnie nie trzeba, A podawaj liepiej mnie Lecz sosu ta chlieba!» ___________________________ Ходить німець по корчмі Випив собі чарку. «Чи печена гуска є?» - Питає шинкарку. «Та є, пане!
– каже та.- Є порядна пара!» «Чи дорого ж буде штука?» «Та нi! Півталяра». «А чи буде юшка й хліб?» «Таже буде, пане!» «А не платять вам за то?» «Та не платять, пане!» «А то знаеш, серце, що? Не тра менi гуски, Лучче,- каже,- хлібa дай Та до хліба юшки!»