Приказки
вернуться

Руданський Степан Васильевич
Шрифт:

ВІЙНА

Молотив раз у попа Парубок Микита Та якось там i украв Цілу мipкy жита. Украв coбі та й сховав... Прийшло сповідатись - Лихе йогопідвело Поповi признатись - Лаяв-лаяв його піп, Торгав за чуприну, Наостаток i сказав: «Отак, бісів сину, Поки жита не буде, Була б тoбi трясця!
– Поти тoбi не буде Cповіді й причастя!» Ніщо діяти!.. Bночi Згорбився Микита, Потихеньку поід тин Несе мірy жита, Приніс якось до сіней- Хату відчиняє, Стає, бідний, у кутку, Пари не пускає. А попові на той час Не Микита сниться: Його сонна обняла Тлуста молодиця. Пробудився сонний піп, Мацнув молодицю, Підійма на животі Білую спідницю. Та й говорить: «Уставай, Hiчoro дрімати, Іде турок на війну - Москву воювати». «Та ваш турок не біда!
– Каже чорноброва,- Коли турок хоче битись, То Москва готова». Що там було -звісна річ! Кінчилося діло, Аж Микита iз кутка: «Кахи!» coбi сміло. Піп схватився: «Хто то там?» «Я,- каже Микита,- Оце,- каже,- вам приніс Вашу мірку жита». «А давно ж ти,- каже піп,- До хати забрався?» «А давно! Ще на війну Й турок не збирався!» «Неси ж,- каже,- то назад Та спожий на щастя, А я тебе взавтра й так Пущу до причастя...»

8 июня

ДОЩ

Обсіялись мужики, Дощу виглядають! Ото два собі зійшлось, Стали, розважають... Грицько старий, як судець, [24] Палицю тримає, Haбік голову схилив, Землю колупає. А Хома на мотузку Гудзи coбi в’яже. «Нема дощу!» - каже Гридь, «Нема!» - Хома каже. «Якби, Хомо, господь дав, То я вже говорю, Що усе б то iз землі Піднялося вгору!» «Усе, дядьку?» - «А усе!» «Лучче ж най не буде! Моя жінка у землі! Не хочу паскуди!»

24

– суддя.

КОЖУХ

Серед церкви став багач, Світло поправляє. I на нім кожух-кожух, Аж очi вбирає. Та і сам він не худий, Аж труситься сало... Глянув вбогий iз кутка Та й заздрісно стало. «Ет, не знає,- каже,- бог, Кому щастя дати... От якби то так мені Кожух такий мати, То, здається, що б прийшов У церкву до лиха Та лиш став би я, стояв Та бздикав би стиха».

10 июня

ПРИВІТАННЯ

Наварив багач, напік: Батюшки чекає. Батюшка лиш на nopir - От він i вітає: «На тепленьке, в добрий час! Тілько що зробили... Та де ж то ви так були, Батюшечко милий? А тут тілько гавкне пес, Свиня зарохкоче, - Так i думають yci, Що то ви, панотче! Спасибі ж вам, що прийшли! Пийте гpiтy з перцем... Ріжте coбi печінки... Крайте coбi серце! А заким-то подадуть Печеного зайця, Не сидіте, прошу вас, Лупіть coбi яйця!»

10 июня

ВИ, ПАНОТЧЕ

Питається архирей Попа молодого: «Який,- каже,- тебе чорт Висвятив дурного?» А той йому, неборак, Подивився в очi. «Та святили ж,- каже,- ви, Пресвятий панотче!»

ТАМ ЇЇ КІНЕЦЬ

Архирей їден заморський Такий звичай мав: Як без грошей була просьба, То і не приймав. Аж дяк якось коротенько Просить стихаря, I на білу середину Кладе хабаря. Архирей і не гадае, Що там далі є, Пpoбіг жваво його просьбу Та й назад дає. Той i просить: «Прочитайте!» «Та я прочитав!» «Та iщe раз прочитайте!» «Ще раз прочитав», «Моя просьба на тім боці, Там її кінець!» Аж тогди затримав просьбу Святий панотець.

ЧОГО ЛЮДИ НЕ СКАЖУТЬ!

Не питає архирей, Що сам не без того, А бештае за гpixи Вдівця молодого. «Хто казав вам?» - каже той, «Як-то хто? А люди!» «Та хто тепер людям тим Вже вірити буде? Таже вони i на вас, Пресвятий панотче, Розказують то i то.., Звичайно, не в очі!» Здихнув coбi архирей. «Іди ж,- каже,- з богом!» Та ще й хрестом наділив Вдівця молодого.

МАЛО НЕ РИГАЮ

Питається архирей Батюшку старого. «Чув я,- каже,- що ти п’єш Багато хмільного», «Hi, не вipтe,- каже той,- Хіба тілько воду, А хмільного - свідок бог - Не кушаю зроду». «Не кушаєш?
– каже той.- Зроду не вживаеш? Як же ж,- каже,- ти вино 3 чаші випиваеш?» «Не питайте!
– каже піп.- Пити - випиваю, Але сам я - свідок бог - Мало не ригаю!»