Доречі, як тільки дійшов

Кінця твоєї балади,

То зрозумів - душу продав,

За те, що мені нетреба,

І став як удав,

А ти вічна Бога раба.

Я змій спокуситель,

А ти Єва моя.

– Ти мій учитель,

А сьогодні випускний.

А вкусив мене для того,

Щоб лишилась лиш тобі.

І полинула до неба святого,

А ти загинув в журбі?

– Ні, щоб ти не бачила

Погибелі землі.

І навіть не чула,

Що все зникло в імлі.

– Дякую за турботу,

І ти пробач...

Ненависть перемогла мене,

Я ж по життю не палач,

Лиш сьогодні так.

Нема мені у рай дороги,

Любов моя - мій знак.

А в тебе роги!

Роги в тебе,

Тепер я знаю.

І кохаючи, правду знаючи помераю.

– Полюбила ти чорта,

Полюбила погибель свою.

– Я ще та,

Я ще на ногах до ночі встою.

– Невже хочеш смерть мою бачити, Хочеш стогін чути?

– Ти маг, а магам

Мучитись більше дано ніж іншим.

Тиждень, а то й більше.

– А ти на своєму встоїш?

– Встою!

Як сказала, тримаю слово до кінця.

Знався ти не з тою.

Віка лиш згубила тебе.

Все Ареме,

Не відчуваю ніг вже.

Все Ареме,

І рук також.

– Іро, а я відчуваю,

Іро, жити я ще можу.

Іро-Іро, ти лишись жива,

Я тобі життям цим не вгоджу.

Ех, болить моя голова.

– Ні, чари не допоможуть,

Коли самій набридло жить.

Знаю лиш, що любиш.

– Віру в себе губиш,

Я ж тебе лиш зараз полюбив.

Коли зрозумів,

Що кохану погубив.

– Поки не втратиш,

Не зрозумієш, що то важливо.

– Кохала мене ти ж,

Мучилась бідненька.

Заслуговуєш на моє кохання

Чую від Арема зітхання.

– Заслуговую, я все ж перемогла.

Віку вбила -

Хоч врятувати вже не змогла.

Тебе погубила -

І тебе згубити змогла.

Любов - це хвороба,

А я її раба.

Псувала й собі життя,

Й іншим.

– Не потрібно каяття,

Це я винен.

Я винен, що грав з тобою,

А ти всю дорогу йшла з журбою.

Перед смерттю в останнє

Зійшлись іх погляди.

І не важливо,

Що скажуть на це люди.

"Біла кішка й змій"

Та Іра все шептала:

– Ти лиш мій.

Я цим жила, палала.

І набравшись сил

Встали на коліна,

Здійняли пил,

І впали як поліна.

Та обійнявшись,

Солодко поцілувавшись,

Востаннє як уперше...

І сердце зупинились у обох.

І впали, впали...

Арем лишився духом на землі,

Сумуючи за Ірою.

А Іра зникла назавжди,

Чи в небуття пішла,

Чи як з нічого взялась,

Так в ніщо і здійнялась.

– Не в раю вона лиш знаю,

І себе я цим караю.

Ангел Божий

Хранитель мій святий

Дай мені з небес від

Бога, на спасіння, усердно

Молю тебе.

Ти мене нині просвіти,

І від всякого зла збережи

До доброго діла направ і на

Шлях спасіння настав.

Амінь.

Іра померла в віці 21 року...

написано: 12 серпня 2013 року

The end

Вновь зима,

Снег тает.

А о моей любви

Уже никто не узнает.

Примітки

Але сувала ан джеала1 – слова з пелостору.

Амінь2 – кінець молитви.

Пелостор3 – могуча книга заклять, а також закляття

Фейс4 – в перекладі з англійського «обличчя».

Халеон5 – місто, або невелика ділянка, кладовище, де живуть духи.

Хетоїти6 – дома духів.

Юсіття7 – третя частина заклинання пелостора, що означає буття негатива мрії.

Тобто: хотіти серед літа зими.

Юфан8 – перша частина заклинання пелостора, що означає захист від нечисті.

Юянема9 – друга частина пелостора, що означає вбити. Тобто: вбити нечисть

могучою силою пелостора.

Лерія КОТ

Відьми і любов

Хмельницький, Видавець ФО-П Стасюк Л. С., 2015