Шрифт:
Здебільшого я не розуміла, про що йдеться, адже не знала місцевоі говірки, проте іх доброзичливість була вдивовижу – у місті я не впізнавала навіть власних сусідів.
– А паніка, видав, варошська, Мітю? Десь таку найшов, лем дай ся вузвідати [19] …
– То наша дохторка нова, прошу любити і жаловати, – Мітя, підсміюючись, ім підігрував, і, здавалось, йому навіть подобалась отака неприхована увага до мене. – Для сільських людей лікар та вчитель – то дві найповажніші персони, – пояснював мені, – важливіші за президента. Мій няньо, забачивши лікаря на вулиці, калап [20] знімав за версту, а вдягав тоді, як той вже заховався за рогом. Отаке то…
19
Вузвідати – випитати (діал.)
20
Калап – капелюх (діал.)
Ми підійшли до хати, де на ганку нас зустрічала привітна молода жіночка у гумових чоботах і хвацько зав’язаній на потилиці гуцульській квітчастій хустці. Вона дуже зраділа, побачивши нас.
– йой, Мітю, тебе ге Бог післав. Не годна м ся була дочекати.
– Слава йсу, – вітався Мітя, і вона, витираючи просто у фартух руки, простягала йому зашкарублу від роботи долоньку.
– Слава навіки, – відповідала, зацікавлено поглядаючи на мене, – видав, маєме гостей?
– То наша нова дохторка, Оксано. Приіхала з вароша практиковати. Тать шо ся стало, же так на ня шатуєте [21] ?
21
Шатуєте – поспішаєте (діал.)
– Вижу, же з вароша, Мітю. йди Васильові помочи – бичок наш цілком удурів уночи. Так собов намітував [22] , же стайню зубалив [23] . Як би го Василь не боронив, та, видав, доведеться забити. Тать шо стоіте, як засватані? Пойте у хижі [24] …
22
Намітував – кидав собою (діал.)
23
Зубалив – знищив (діал.)
24
Хижі – кімнати, покоі (діал.)
Я зрозуміла, що останнє було сказано до мене, і несміливо увійшла до хати. На печі парували баняки з запашним варевом, підлога рябіла смугастими домотканими килимками, з кутка на мене глипало двійко допитливих оченят.
– Ану лем, гай, Іванку, до студні, принеси паніці черствоі [25] води. Най ся нап’є з путя [26] … І двійко очей, що належали беззубому Іванкові, відірвавшись від нехитроі забави, метнулися у бік дверей, а далі, прихопивши бляшане горня, хлопець кулею вилетів на подвір’я.
25
Черствоі – свіжоі (діал.)
26
З путя – з дороги (діал.)
– Як ся вам туй у нас любить? Екзотика, ге? У вароші такого не увидите…
Я поволі почала звикати до місцевоі мови:
– У вароші зате нема такого чистого повітря, як у вас, а ще бракує привітних людей.
Оксані сподобалась відповідь. Перехопивши у малого повне горня, вона піднесла його мені, підставляючи під дно ту саму рапату долоню, що простягала для привітання, аби не розхлюпати.
– Єдине, до чого треба звикнути – це до холодних гірських вечорів і ночей, – вела далі я, – тож хочу забігти до вашоі крамниці… Дуже вже ноги мерзнуть…
– йой, та у бовті [27] ви штрімфлі [28] не купите, то лем по людях ся треба звідати [29] … Ану лем заждіть… І вона метнулася за двері зі скляною шибкою, завішеною фіраночкою, що вели у іншу кімнату. За мить Оксана повернулася, тримаючи в руках добротні вовняні шкарпетки. – Но позирайте [30] ! Сама м путала [31] … На осінь так ся ім зрадуєте, гибисьте путьом найшли [32] .
27
Бовт – крамниця (діал.)
28
Штрімфлі – шкарпетки (діал.)
29
Звідати – запитати (діал.)
30
Позирайте – подивіться (діал.)
31
Путала – плела, в’язала (діал.)
32
Гибисьте путьом найшли – ніби на дорозі знайшли (діал.)
Я ані слова не зрозуміла з усього почутого, окрім одного: шкарпетки вже моі.
Окрім обновки я ще отримала слоік [33] з малиновим джемом («лекварь вам ся тоже пригодить, у туй дурці всьо ся пригодить, не приведи Господи») і, збита з пантелику відмовою взяти за все бодай якісь гроші, пішла шукати «бовт» у вказаному гостинною Оксаною напрямку.
33
Слоік – банка (діал.)
Крамниця справді виявилась напівпорожньою, продавчиня нудилася без роботи, сиділа просто на прилавку і, чеберяючи ногами, лущила насіння. У «бовті» я придбала: господарське мило, пральний порошок вітчизняного виробництва, невеличкий лавор (як нарекла продавчиня таз для прання), зубну щітку сумнівноі якості, зубну пасту «М’ята», голки, нитки, зв’язані у пучечок свічки, дитячу олійку, котра мала би замінити тимчасово всю залишену вдома косметику, а також кілька шкільних зошитів, листівок та дешевих одноразових самописів. Здається, окрім перелічених товарів, за винятком ще якогось дріб’язку, там більше нічого й не було. У «Притулок» я поверталася сама – Мітя залишився у селі лагодити стайню, приборкувати бичка і ще робити безліч всілякоі роботи, аби отримати дрібний заробіток і повернутися попід вечір до «Притулку» з пакетом карамельок зі збіглим терміном придатності, бо ж інших у «бовті» бути не могло…