Володі вгамувалися, але не надовго.

Час швидко гоїть рани. І став Володя - старший - Володя - мудрий шукати обхідний шлях.

Як не дивно (а у жінок усе не так як у людей, то б то як у чоловіків: де у нас "густо" - у них там "пусто", а де у нас навпаки "степ та ковила" у них "гори медяні"), але Стеша нововведень Володі у свою систему заліків не відхилила. І навіть усе "не милосердніші" правила "гри" не змогли заставити непокірливу хазяйку відізвати свою заявку на участь у змаганні розуму та кмітливості, які усе більше і більше набували явно виразний еротичний характер.

…

– Чому у мене у будинку і на фермі розетки для включення електроприладів мають два різних кольори?
– задала сувора екзаменатор своє перше запитання.

– Мабуть тому що електроенергія для побутових і промислових потреб має різну ціну, - самонадіяно використав Володя давнішній запас життєвих знань і "промахнувся" .

– Невірно, - засмутилася фермерка "щиро" переживаючи за підготовку стажера.
– Енергія вироблена на одній і тій же електростанції не може мати дві ціни. Просто останні роки стали практикувати для населення паралельні мережі електропередач. Бо деякі електроприлади, наприклад, мій "дідусь" електрозварювальний апарат, порушують стабільність напруження у мережі, а таким електроприладам як комп'ютер, телевізор, холодильник - це явно не на користь.

Володя похмурив чоло і почесав потилицю та облизавшись мов кіт поглянув на пухленькі губи Стеші, із яких та передбачливо перед" екзаменом" стерла помаду .

– А чому у мене дві водопровідні лінії. І не тільки у мене, але і в усіх хто має хоч би присадибну ділянку?
– задаваючи нове питання Стеша вирішила не ризикувати і планку вимогливості опустила нижче " не можна" і навіть як рятівний круг підкинула наводяще запитання.

– По одній магістралі до тебе підходить питна вода, а по іншій технічна, - на цей раз стажер не схибив і здогадався зразу ж і радісна усмішка осяяла його обличчя.

– І - і ?!
– не задовольнилась сувора екзаменатор такою "змістовною" відповіддю і явно намагалася "скостити" залікові бали.

– Технічна вода дешевше буде!
– слідуючи за своєю інтуіцією у мить доповнив свою відповідь старанний учень і попав, що називається у "десятку".

– Вірно. Непогано. Зовсім непогано, - змушена була визнати Стефанія явно вірну відповідь.

– Так непогано чи добре?
– тепер вже екзаменуємий вимогав уточнень.

– Ну, скажемо, тверда четвірка, - затремтіла і зашарілася ураз на своєму кінці канапи хазяйка.

Володя стрімким ривком висмикнув своє тіло із "пащі" м'якого "монстра" і в мить зімкнув "кораблі" борт до борту.

– Не треба хитрити, Стеша, я вже точно знаю, що сучасна система оцінки знань здійснюється по дванадцатибальній шкалі. То ж на скільки тягне моя сьогоднішня тверда четвірка?
– стиха, але з хрипцею в голосі поцікавився "педантичний" учень, ніжно і обережно обнімаючи збентежену і ще дужче тремтячу Стешу за плечі і "ненав'язливо" підправляючи її лице в найліпшій для поцілунку ракурс.

– Дев'ять, - сумирно, але ледь чутко прошепотіла Стефанія і стала танути усе менш і менш ховаючись у солодко - гарячих, але підступно - паморочних пристрастю поцілунках пройдисвіта, але зараз такого смиренного, такого ніжного і усе більш і більш жаданого.

У бешкетника Володі Маніна з математикою ще у школі були не лади і можливо цьому і зараз траплялось, що він умудрявся у такій простій арифметичній дії помилятися іноді на цілий порядок. (І як не дивно, але не завжди такі його "помилки" бували поміченими.)

Так дорослі "діти" вечорами "пустували", але межу не переступали, хоч з часом Володіни губи вже і по Стешиному тілу заблукали ...

І відомо чим би усе це закінчилося. Але у кінці вересня синоптики пообіцяли ранні приморозки і Стефанія, занепокоївшись за усе ще не зібраний врожай яблук, попросила підмоги.

На наступний же ранок прислали з десяток "перезрілих" стажерів, але людей бувалих та досвідчених, а головне уміючих працювати без хитрощів і лінощів.

Природно і їх теж розмістили на хуторі хазяйки, і тут усе і почалося.

Одна із знов прибулих дам цілими днями з Володі очей не зводила, але перші дні держалася на відстані.

– Ми з вами ні де раніше не зустрічалися, а то мені ваше обличчя здається знайомим?
– трішки ніяковіячи запитала вона, якось несміло перейшовши до працюючого у полі поряд з садом непосидючого тракториста. (Стажер як раз "ремонтував" "чергову" поломку.)

– Тільки у наших снах, - у одну мить· з головою утонув Володимир у прямо таки випромінювальному незнайомкою зачаруванні.