– Це ти мені говориш?

– Та що мовчиш?

– Благослови, не пожалкуєш…

– Ох це так, благословляю.

А про це не пожалкую?

Тебе я прославляю.

А чи чим не захворію?

– Ні, дякую тобі,

І все сказати нічого.

Але ж вже не собі,

А тобі добро зробити можу.

І на твоє благословення,

Таке щире й чисте.

На тобі моє прощення,

Таке щире й золоте.

Я піду, а тобі в рай потрапити, І щастя мати.

– Якби так все не забути,

І мені потрібно собою бути.

Ну все прощай-прощай,

Удача словом не мине.

– Мене не забувай,

І думками згадуй мене.

3

Ах, чорним магом

Виявилась моя любов.

Як стояла за порогом,

Бачила все-все.

Він читав те заклинання

На любов мою.

Нечистої сили закликання

На любов мою.

А я ж його любила,

І вірила й грішила.

А я ж за ним ридала,

І на картах ворожила.

Але його зілля не карти,

То ціле зілля.

Він що хоче померти,

Померти, і в пекло?

Жаб’ячі очі, риб’ячий хвіст,

Жайворонка лапки.

І все в великий піст:

Крила орла і пелюстки ромашки, Порох та очі свинячі,

Шерсть котяча,

Та ще й кість собача.

Все зварив, приготував,

Зве мене.

З вином змішав,

І пригощає.

Доки він вийшов,

Викидала все в сміття.

А як прийшов,

Думав, що в пеклі життя.

– А я й без чар люблю!

– Звідки ти знала!

– Чарами тебе не згублю,

Але за тобою шпигувала.

– Ах, який я дурень.

– Та ти сам в чарах був!

– Присіла на пень.

– Ох Віка та дівиця,

Зачарувала і до пекла пішла.

– Ах, чортова дівиця,

А я все думав, що люблю.

– Добра її душа, чиста,

Благословенна мною у раю.

– А ти теж туди, ох прудка.

– Ні послухай прокляла,

Прокляла я тую сучку.

Але ледь вона не померла,

І я вхопила совісті ручку.

– Ах прийде в життя вб’є,

І мене в тебе відіб’є.

– Та кого вона уб’є,

А інше почулось - тихим морем.

– Що почулось без озирання?

– Про любов слова любі.

Не хочу іншого кохання,

Очі твої голубі.

– Ой, знову про бовтався.

– А як часто ти?

– Коли я закохався,

Бути з тобою були всі мети.

А коли ти була в тумані…

– А зламаний димохід.

– Я думав, що був в омані,

І відправився в похід.

Бо снилась ти мені у хмарах.

Невже і це сон?

– Ах, я в тумані, ти у хмарах, Немов на небі он.

– Ах, не говори так, ні,

Ці слова у сні моїм були.

– Ні це не сон.

– Ах любов, як той наркотик…

– А ти мій маленький котик.

– Віка життя так попсувала.

– А я за тобою цей час так сумувала.

– Це просто божевілля щастя,

– Яке не купити за золото.

– Ах, богиня щастя - Настя.

Люблю тебе як свого нового,

Нового хлопця.

А де ще знайти такого:

Вродливий та найкращий.

А голос солов’їний,

Ти для мене просто кращий.

А талант, я просто тану.

– А твій голос журавлиний,

А краса - та я мовчу.

Ах любов, я твій єдиний,

І бути лиш твоїм хочу.

– Дякую.

– Прощаю.

– За що прощаю?
– тривожно.

– За все, що робила ти,

Погано і необережно.

– І я, за довгу пропозицію,

Бути твоєю зіркою.

І що тягнув віком,

Щоб я була твоєю дівчиною.

4

Ах,любов і все ура,

Як би відьма не ще одна.

Була: краля й мура…

А тепер все кінчено,

Ах, заплачу, ні зтерплюся,

Із сумного стану.

За любов і за життя помолюся,

І піду як не я.

Відьма біла й вже проклята,

Звати її Лора.

Та приворожила не та,

З нею я безсила.

Вона чарами його огорнула,

І в пекло ледь не забрала.

Його приворожила,

А мені сказала:

– Іди не псуй пейзаж, ах.