Вони надовго замовкли. Знадвору долинало дзюрчання водограю, пташиний щебет. В будинку панувала глибока тиша. Синапс допив тонізон, кубик льоду розтав.

– Ще?

Доктор заперечливо хитнув головою.

– Проведіть мене, будьте ласкаві.

Вони поминули кілька кімнат, вийшли в напівкруглий просторий кабінет Тау, стіни якого були заставлені - один до одного впритул - стелажами з мікрокнигами. На робочому столі лежали лише окуляри для читання мікрокниг. Спіральними сходинками піднялися до обсерваторії.

Тау погойдувався у глибокому кріслі, підперши підборіддя рукою. Це був ельдорадець похилого віку. Щоправда, про вік промовляли тільки ледь помітні зморшки на чолі та сивина в русявому волоссі. А взагалі - жодних ознак якоїсь недуги ніхто б не помітив. Тільки в очах вгніздилася туга, і вона прозирала навіть тепер, коли Тау привітно усміхнувся і піднявся, вітаючись з гостем.

– Що там новенького в космосі, добродію Тау?
– роблено байдуже запитав Синапс.

Йому стало моторошно. Очі Тау не могли збити доктора з пантелику. Він одразу помітив, що Тау і зараз перебуває під дією космопігулок, що він і зараз у розслаблено-споглядальному настрої. Біда зайшла надто далеко, якщо вже й такий чоловік, як Тау, вдається до цих клятих прискорювачів часу!

– Сьогодні на орбіту вони вивели ще один супутник. У космосі, докторе, щодня щось новеньке... А що нового у нас, на Ельдорадо? Та ви сідайте, сідайте...

– У нас... у нас теж...
– Синапс не знав, що його й розповісти.
– От Інформаційний центр стеження повідомив... До нас ніби вирушило двоє сміливців.

– Так і це теж їхні новини, докторе, - іронічно посміхнувся Тау.
– Вони вирушили, а не ми.

– Згодьтеся, добродію Тау, - зауважив по хвилі Синапс, - ваша думка... Я хотів сказати, ваша заява, бо впевнений, що ви ще передумаєте. Так от, ваша заява - теж неабияка новина!

Тау болісно поморщився і попросив дружину залишити їх.

– Мені, безумовно, відома мета вашого візиту, - сказав він, коли Міс-і-Сіпі зачинила за собою двері обсерваторії.
– Я вас благаю - не робіть з цього епізоду подію. Не варто.

– Але ж це нечувано, добродію Тау! Якщо ви найближчим часом не пройдете регенерацію, в організмі почнуться непоправні вікові зміни. І тоді...

– Тоді я стану смертним. Звичайним смертним, - спокійно закінчив Тау.
– Не бачу в цьому нічого анормального. Я прожив майже три періоди - всього 209 років. Чи не досить?

– Але ж у вас така чарівна дружина, така цікава робота!

– Якщо Міс-і-Сіпі не вичерпала зацікавлення до життя, вона житиме. Житиме, скільки їй заманеться. А щодо роботи, то я не поділяю вашої думки, докторе. Я вже давно втратив справжній потяг до неї. Кому вона потрібна? Ми збираємося в своєму клубі, ведемо безконечні дискусії, розігруємо на макетах і моделях найкарколомніші виходи у Всесвіт, ми пишемо глибокомудрі дослідження, складаємо найдетальніші інструкції... А для кого? Для чого?

– Але ж не виключена можливість легалізації! Тоді все знадобиться.

– Мені набридло чекати. Я вже сорок п’ять років чекаю. Сорок п’ять років тому, докторе, як знаєте, я повернувся з останньої експедиції. Сорок п’ять років пустопорожнього теоретизування, дискусій і експериментів. А в потойбічному світі сміливці тим часом виходять іноді на орбіту в таких консервних бляшанках, що хочеться завити з досади. З мене досить! Я вичерпався. І я, зрештою, маю право розпорядитися собою за власним розсудом.

– Добродію Тау, після регенерації ви змогли б спеціалізуватися в іншій галузі. Ну, скажімо, біологія. Ви ж знаєте, які цікаві експерименти ведуться зараз в Біоцентрі під керівництвом доктора Гена... Біокартотека всього населення Ельдорадо! Хіба це не грандіозно? Та, зрештою, не тільки біологія... І в хіміків, і матеріалознавців, і в Інформаційному центрі - гори проблем. Їй-право, знайдеться для вас цікава робота, і вистачить її ще не на один період!

Тау заперечливо похитав посивілою головою і важко зітхнув:

– Ви не були в космосі, докторе. Вам важко зрозуміти мене. Мені потрібен простір, реальні, а не уявні випробування. У мене, признаюсь щиро, викликають відразу всі наші центри, увесь наш океанаріум. Я ніколи не цікавився особливо соціологією, докторе, але мені здається: нашому суспільству загрожує небезпека. Ізоляція рано чи пізно дасться взнаки. Але я не хотів би, щоб моє рішення стурбувало співвітчизників. Хоча хтозна... Надто ми захопилися самозбереженням. Я не поділяю поглядів Семирозума. І взагалі, мені набридли всі ці безплідні дискусії, докторе. Мені потрібна робота. Робота в космосі, сповнена відкриттів і небезпек. Я хочу бодай спробувати відшукати ті планети, де отаборилися наші... І, до речі, мій перший син десь там, там, докторе, - Тау натис кнопку на пульті керування. Склепіння обсерваторії розсунулося, а хобот надпотужного телескопа націлився в небо.
– Незважаючи на всі пристосування й удосконалення, докторе, видимість набагато гірша, ніж тоді, коли ми мали можливість вести спостереження із замаскованих штучних супутників. Та все ж гляньте, гляньте в цю безодню, сповнену мільярдів світів, і, може, ви зрозумієте мене. Мені набридло критися, зариватися глибше і глибше, під землю, під океан... Як кроти...