“Не мар-не твоє че-кан-ня,
По-вер-неться знов ко-хан-ня,
По вес-ні воно по-вер-неться назав- жди!”
Луна котилася степом, і далекі могили на обрії легенько пританцьовували в такт, коливаючись у розпеченому повітрі.
