Шрифт:
…У напрямку Епсилон Ерідана були виявлені дивовижні спалахи гравітаційного випромінювання, повторювані з постійною періодичністю, ніби хтось сигналізував нам, а може, і всьому Всесвітові, що йому пощастило приборкати гравітацію. Адрі працював в Інституті проблем надзвичайної складності. Гравітація — то був його фах. Коли в пресі повідомили про початок формування екіпажу “Альфи-2”, він подав заяву одним з перших.
Я проводжав його на космодромі сонячного осіннього дня. Адрі сміявся, жартував, твердив, ніби з Епсилон Ерідана нас, певне, вітають розумні істоти, тож і він був надзвичайно збуджений: “Три іноземні мови я вивчив на Землі, а іншопланетну опаную, либонь, на Ерідані…”
А на прес-конференції, за годину до польоту, сказав:
— Про завдання експедиції вам докладно розповів командир. Коло моїх інтересів — гравітація. Гадаю, політ до Епсилон Ерідана допоможе відповісти на деякі “чому?”, що виникли у мене під час вивчення гравітаційних полів. І це дасть змогу завершити роботу по створенню приладу… — він на мить затнувся, підшукуючи належне слово, — приладу… ну, назвемо його умовно антигравітроном.
Я перемотав плівку на диктофоні й ще раз прослухав: “…приладу… ну, назвемо його умовно антигравітроном…”
Цікаво, чому Адрі ніколи не розповідав про ці свої пошуки? В день старту “Альфи-2” розпитувати його було марно. До пуску лишалися лічені хвилини. Адрі лише міцно потиснув мені руку і мовив:
— Сподіваюся, все буде гаразд. Коли що… ти одержиш листа.
Тоді я не надав значення цим останнім словам. Листи з зорельота? Перед стартом “Альфи-2” я сприйняв їх за жарт. І лише зараз, прослуховуючи магнітозапис, помітив, що голос Адрі звучав вельми серйозно.
Що він хотів сказати цими словами? Намагаючись пригадати в подробицях останню зустріч з Адрі, я схвильовано крокував з кутка в куток кабінету.
Раптом з передпокою долинув дзвінок.
На порозі стояв сивий чоловік у темному плащі, з капелюхом у руці.
— Ваше ім’я Андрій?
— Так. А в чому річ?
— Пробачте, що звертаюся до вас на ім’я. Я не знаю вашого прізвища. Ось, поряд з адресою, лише ім’я. — Він сунув руку в кишеню плаща. — Вам лист від Адрі…
— Але ж Адрі… “Альфа-2” зникла…
— Заспокойтеся, — мовив чоловік. — Обставини, за яких зникла “Альфа-2”, ще остаточно не з’ясовані.
— Тоді звідки ви знаєте Адрі?..
— Дуже просто: ми разом з ним мешкаємо в будинку співробітників Інституту проблем надзвичайної складності. Перед експедицією він приніс мені листа. Сказав, що про всяк випадок. “Може, й заберу, коли повернуся. Може, й не придасться. Та коли станеться якась затримка, передайте Андрієві…” І написав вашу адресу.
Так от що мав на увазі Адрі, коли восени так підкреслено тиснув мені руку на космодромі…
Можете уявити хвилювання, з яким я надривав невеличкий конверт. Навіщо знадобилися Адрі перестороги? Чого він боявся? Невже цей блакитний клаптик паперу з кількома фразами, виведеними рукою Адрі, є ключ до таємниці?
Тремтячими руками я розгорнув папірець.
“Андрію!
Не треба пояснювати тобі складність цієї операції. Я певен, що все буде гаразд, але (ти пригадуєш наші відвідини семінару з теорії відносності) монета інколи теж стає на ребро. Я маю на увазі непередбачені обставини, які можуть виникнути, коли зореліт потрапить у потужне гравітаційне поле. Шкода, якщо деякі мої справи лишаться незакінченими. Ти міг би мені допомогти. Коли тобі вручать цього листа, вважай, що цей час настав. Зв’яжися з доктором Бонді. Він усе пояснить. Ось його телефон…”
Далі йшов рядок цифр. І все. Таємниця лишалася нез’ясованою. Я набрав номер доктора Бонді. Але на тому кінці дроту озвався мелодійний жіночий голос: “Секретарка доктора Бонді вас слухає. Шефа зараз немає. Він у лабораторії. Пробачте, як ваше прізвище?” Я відрекомендувався. На мить запала тиша. Потім жіночий голос схвильовано перепитав: “Дживелов? Андрій Дживелов? Приїздіть! Доктор Бонді прийме вас у будь-який час!” Зв’язок урвався.
Все це починало нагадувати детективний фільм. Загадково зникнення “Альфи-2”. Таємничий лист Адрі. Натяк на якісь важливі незакінчені справи. І цей незнайомий доктор Бонді, що згоден прийняти мене негайно. Голова запаморочилась. Шукаючи розради, я зателефонував професору Ігрекову.
— Я знайомий з доктором Бонді, — сказав він. — Це досить відомий спеціаліст. Він вивчає морфологічні структури і функціональні механізми мозку…
— Але який зв’язок мають його досліди із загадковим зникненням Адрі?
Професор хвилину помовчав, а потім упевнено сказав:
— Не беруся, Андрію, висувати якісь гіпотези, але зв’язок тут, безперечно, є. Доктор Бонді — людина поважна. Тож коли він кидає свої справи, аби прийняти незнайому людину… Хочеш, поїдемо до нього разом? Я знайомий з Бонді ще по дослідницькому гуртку в університеті.