Шрифт:
Мені вже все можна! Все!
Вже ніхто ніколи не почує мого голосу. Вже ніхто й ніколи не запитає захоплено:
— О-о-о, ви колись працювали в самого Бера?
— А я вже ніколи не всміхнуся у відповідь поважно та іронічно водночас. Ніколи.
Вже не читатиму людям та кіберам свої книги. Вже ніхто ніколи не змусить мене пережити вдруге…
Цікаво, що від мене залишилось? Я вже нічого не відчуваю. Ще мить — і я розчинюсь у навколишньому… Скоро зникне та межа, що відділяла мене від дерев і комах, від будинків і магістралей, від інших мислячих істот. Вона була межею, що становила мою сутність. Я жив, доки міг оберігати свою самотність. Вже не можу… Вже не хочу… Хочу розчинитися… Хочу стати всім відразу і нічим зокрема… 5… 4… 3…”
ЗМІСТ
ОПОВІДАННЯ
Слово Старого Джина
Фоліана
Дозвольте народитися
Повернення з Інкани
Посмішка кібера
Тату, про що ти думаєш?
Русуля
В моєму серці немає зла
ПОВІСТІ
Діти Ніколіана
Корида
Дьондюранг