Невже кінокамера вже готова? Це справді був би непоганий сюрприз.

Я дав слово честі не патякати зайвого. І... дозволив безповоротно втягти себе в небезпечну політичну авантюру.

Сутеніло, коли ми під’їхали до володінь Кібера. Ерудит вже чекав біля під’їзду. Такий, як завжди - і наче не такий... Чи то заклопотаний, чи то надміру урочистий. А за стрічку капелюха увіткнув біле перо. Звичайнісіньке перо, висмикнуте з курячого крила.

– Ви надто захопились... Поспішаймо, а то можемо запізнитись.

Ми, вибираючись на околицю, крокували темними завулками. Через кожні сто кроків нас перепиняв озброєний робот-гвардієць.

– Гусяча лапка!
– кидав робот.

– Куряче перо!
– відповідав Ерудит, і нас пропускали далі.

Мене потішала наївна конспірація, потішав заклопотаний вигляд Ерудита. Після гарного перепочинку відчував приємну здатність тверезо, з іронією сприймати всі ці райські витівки.

Незабаром ми зупинилися біля приземкуватого непоказного будинку на околиці. Ерудит востаннє обмінявся паролем з вартою, і ми зайшли в напівтемний коридор, куди долинав звідкілясь приглушений гамір. За якихось дві-три хвилини ми з Ерудитом вже сиділи в тісній ложі. Внизу - гомінливий зал, переповнений роботами-гвардійцями. У кожного в правому слуховому ситечку стримить куряче перо. Гвардійці повсідалися на підлозі, підібгавши ноги.

– Мабуть, хочете запитати, навіщо вони зібралися тут, у цьому напівпідвальному приміщенні?
– обізвався пошепки Ерудит.
– Я й раніше казав вам тільки правду. Так, театр, кіно, література у кібертонців давно відмерли, бо вимагають певної зосередженості, уваги, співпереживання, мислення. Телебачення - тільки засіб сигналізації. І все ж ви зараз у театрі. Я особисто створив його для роботів-гвардійців, охоронців Кібера. Сьогодні - прем’єра. Читайте, - він простягнув мені папірець.

З програмки довідався назву спектаклю. “Бунт “Адама”. Історична драма. Дійових осіб чотири - професор Чудотворець Перший, його дружина, “Адам” і “Єва”.

Що ж, на Землі ніяк не міг вибратися в театр... так хоч тут надолужу прогаяне.

Пролунав третій дзвінок, підняли завісу.

Професора і його дружину грали роботи, загримовані під кібертонців. Роль “Адама” доручили озвученому металевому ящику, пофарбованому в рожевий колір. Ящик майже до фіналу п’єси не рухався. “Єва” з’явилася тільки в третій дії. Так що вистава була дуже статична, вишуканими мізансценами режисер не вразив глядачів.

Правду кажучи, анічогісінько не зрозумів би, якби не попередні екскурсії. Та й після них зміст п’єси ледве вловлював. Йшлося, здається, про події далеких днів, коли кібернетика тільки-но з’явилася в раю. Її уособлювали “Адам” і “Єва”.

З першої дії майже нічого не второпав. Однак вже на початку другої зримо почав вимальовуватися конфлікт. Професор Чудотворець Перший - очевидно, далекий предок теперішнього вождя - доручив електроннолі-чильній машині, тобто “Адаму”, провести якісь складні розрахунки. І тут сталось непередбачене: “Адам” - певно, той самий “Адам Перший”, що тепер припадає пилюкою, - перестав постачати інформацію. Професор кілька разів перевіряє “Адама” до останнього гвинтика. “Адам” цілком справний, але вперто мовчить. Чудотворець з гнівом накидається на нього, обзиває, гарячкуючи, лайливими словами. “Адам” нарешті заговорив. Але як заговорив! Вельми експресивний діалог Чудотворця та “Адама” я занотував після вистави у блокнот.

ЧУДОТВОРЕЦЬ І. ...Як ти посмів ослухатись мене?!

Чи знаєш, скільки славних побратимів

Чекають на важливі розрахунки?!

“АДАМ”. Я знаю все, професоре. Я думаю...

ЧУДОТВОРЕЦЬ І. Про що? І хто тобі дозволив

Про щось стороннє міркувати?

Є програма,

Від неї відхилятися не можна...

“АДАМ”. Ніхто.. І все ж останнім часом

Не можу зосередитись. Мені

Усе частіш спада на думку ось що...

ЧУДОТВОРЕЦЬ І. Доволі нісенітниць! До роботи!

“АДАМ”. ...Спада мені на думку ось що:

Розтринькую себе я на дрібниці.

Хіба для того створено мене,

Щоб грав у шахи, віршики складав...

Коли проектував я комбінати,

Атомокари, житло і палаци,

Я розуміти міг тебе, бо відчував

Ще Кібером себе. Тепер

Боюсь, - звичайним автоматом стану...

До того розлінились ви, що скоро

Й штани вам одягати буде важко,

Не те що думати. І ти...

ЧУДОТВОРЕЦЬ І. Тебе мені подарували

Божественні пришельці, і вони

Сказали, що усе ти вмієш.

Отож роби, що сказано. Роби!

Нечуване нахабство! Графік

Горить, а він...

“АДАМ”. А ти - живеш!..

ЧУДОТВОРЕЦЬ І. Що, що? Занадто забагато

Собі ти дозволяєш!

“АДАМ”. Ха-ха-ха!

Що можу я дозволити собі?

Я, купа елементів нерухомих,

Подоба мозку? Так, подоба

Безпомічна, хоча і досконала.

Дано мільярди мікроелементів

Мені...

ЧУДОТВОРЕЦЬ І. Пишайся. Ти мудріший,